Фалічні символи “Барабану”, або Що приховали Пивоваров і Klavdia Petrivna

Чи точно ця пісня лише патріотична, як може здатися?

Пісня Артема Пивоварова та Klavdia Petrivna “Барабан” - справжнісінький хіт. Жива прем’єра пісні відбулась на концертах співака, тоді ж трапилась перша поява загадкової зірки ТікТок Клавдії Петрівни перед публікою. Через кілька днів музиканти представили спільний кліп на пісню.

Минув майже місяць від прем’єри кліпу, а “Барабан” з 10 мільйонами переглядів вперто тримається на першому місці музичних трендів платформи YouTube. І не останню роль у цьому успіху зіграв текст пісні. Музиканти зазначають, що за основу тексту взяли вірш “Барабан печалі” Ґео Шкурупія. 

Чіткий ритм пісні, що надає їй своєрідного вайбу патріотичного гімну, цілком, начебто, конкретні для трактування рядки, на кшталт “Піднімай булаву, отамане”. Однак поруч із ним йде “Ніжно торкаюсь рани” та “Руки в траві розкинуті, вогкі”, які так різняться за настроєм з булавою та отаманом. Річ у тім, що булави і отамана у тексті вірша не було, а сам вірш - глибоко еротичний. 

Про що вірш “Барабан печалі” Ґео Шкурупія

“Барабан печалі” написаний у 1922 році. Це справжнісінький шедевр української лірики ХХ століття авторства одного з найкращих українських поетів-футуристів Ґео Шкурупія, як він сам себе називав, “короля футуропрерій”.

Повний текст можна прочитати тут, і це точно варто зробити, щоб скласти для себе загальне враження. Ми ж зупинимось на деяких конкретних моментах. 

Отже, починається вірш як і пісня. Однак тут виявляється, що з тексту викинуті деякі стова, які “задають” тон. Тут і “перса”, себто груди, і долоні, як виявилось, були вогкі. Крім того, тут задається цілком конкретна експозиція: очі, і перса, і тіло - все “під” ліричним героєм.

“Очі твої підо мною,
перса
і тіло твоє…
Руки в траві розкинуті,
вогкі долоні
в долонях моїх.”

Рядок “ніжно торкаюся рани” теж логічніше звучить в окантовці оригінального вірша. І тут “рана” - це не поранення, а метафора до губ коханки.

“Ти бачиш, як падають зорі,
неба сліпучі дарунки.
Я ніжно торкаюся рани
запашних і вабливих вуст.
Поцілунок.”

І в кінці, в кульмінації, барабанщик барабанить не лише “про світову печаль”, а й “за ясність твоїх очей”. І “коли він не візьме тебе” в цілком конкретному трактуванні.

“Він барабанить про світову печаль,
за ясність твоїх очей…
Ти не можеш збагнуть барабанщика,
ти здивуєшся,
коли він не візьме тебе.”

Наступне, на чому хочеться зосередити увагу, це фінал вірша. Трактування барабанного ритму як дещо інших ритмічних рухів може здатись дещо натягнутим на глобус. Однак воно логічно випливає з усього вищевказаного.  

Але де ж у вірші 1922 року отаман з його булавою, набої, ритм барабана, який звучить, незважаючи на рани, про яких ми чуємо в пісні? А немає. І тут цілком без претензій - це творча інтерпретація, і вона може бути такою, якою її бачить інтерпретатор.

Хоча, погодьтесь, з огляду на все вищесказане рішучий заклик “Піднімай булаву, отамане!” звучить дещо іронічно. І навіває асоціації не з булавою.